Словарь української мови
Борис Грінченко
П
попоїсти
Берлін: Українське слово, 1924

Попої́сти, ї́́м, їси́, гл. Поѣсть. Попороби до поту, то й попоїси в охоту. Грин. II. 309. Жінко! та чи нема чого попоїсти? Далебі аж шкура болить, так їсти хочеться. Котл. МЧ. 446.