Словарь української мови (1924)/попотіпати
| ◀ попостояти | Словарь української мови П попотіпати |
попотіти ▶ |
|
Попотіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Потрепать много (льна, конопли). 2) Поколотить, побить. Хиба який чорт попотіпа на досвітках. Лебед. у.
| ◀ попостояти | Словарь української мови Борис Грінченко П попотіпати |
попотіти ▶ |
|
Словарь української мови — П
попотіпати
Борис Грінченко
1924
Попотіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Потрепать много (льна, конопли). 2) Поколотить, побить. Хиба який чорт попотіпа на досвітках. Лебед. у.