Словарь української мови (1924)/попонудитися
| ◀ попонудити | Словарь української мови П попонудитися |
попонько ▶ |
|
Попонуди́тися, джу́ся, дишся, гл. = Попонудити. А побрались, — що було я попонужуся, поки не пішли діти. Г. Барв. 42.
| ◀ попонудити | Словарь української мови Борис Грінченко П попонудитися |
попонько ▶ |
|
Словарь української мови — П
попонудитися
Борис Грінченко
1924
Попонуди́тися, джу́ся, дишся, гл. = Попонудити. А побрались, — що було я попонужуся, поки не пішли діти. Г. Барв. 42.