Словарь української мови (1924)/попихати

by Борис Грінченко

◀ попитувати

Словарь української мови Борис Грінченко П попихати

попихатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Попиха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Толкать, подталкивать. Став дід києм попихати. Грин. III. 340. 2) Помыкать кѣмъ. Хто для всіх був попихачем, тепер став другим попихати. Св. Л. 135. На кого ти тіх діток покидала? Та хто їх буде доглядать? Та їх будуть чужі діти попихать. Св. Л. 221.