Словарь української мови (1924)/попитувати

by Борис Грінченко

◀ попитлювати

Словарь української мови Борис Грінченко П попитувати

попихати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Попи́тувати, тую, єш, гл. Спрашивать. Пчелиная мати ройочка веде, ой веде, веде да й попитує: „ой де б нам… хороше присилля найти?“ Грин. III. 7.