Словарь української мови (1924)/поохочувати
| ◀ поохотитися | Словарь української мови П поохочувати |
поохрещувати ▶ |
|
Поохо́чувати, чую, єш, сов. в. поохо́тити, хо́чу, тиш, гл. Поощрять, поощрить. Батько не поохочував мене до цього, а я таки зробив, та й вийшло погано. Рк. Левиц.