Словарь української мови (1924)/поначиняти
| ◀ понацілюватися | Словарь української мови П поначиняти |
поначитувати ▶ |
|
Поначиня́ти, ня́ю, єш, гл. Начинить, нафаршировать, набить (во множествѣ). Ковбаси вже поначиняла. Богодух. у.
| ◀ понацілюватися | Словарь української мови Борис Грінченко П поначиняти |
поначитувати ▶ |
|
Словарь української мови — П
поначиняти
Борис Грінченко
1924
Поначиня́ти, ня́ю, єш, гл. Начинить, нафаршировать, набить (во множествѣ). Ковбаси вже поначиняла. Богодух. у.