Словарь української мови (1924)/понаробляти
| ◀ понароблювати | Словарь української мови П понаробляти |
понароджувати ▶ |
|
Понаробля́ти, ля́ю, єш, гл. Надѣлать; сдѣлать; причинить. Драг. 288, 421. У вершині Дністра вода прибуває, вона тобі жалю понаробляє, вона твої дітки позатопляє. Чуб. V. 876.