Словарь української мови (1924)/понаносити

by Борис Грінченко

◀ понанизувати

Словарь української мови Борис Грінченко П понаносити

понаорювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Понано́сити, шу, сиш, гл. Нанести (во множествѣ). Понаносив стьожок, серьог, намиста доброго. Рудч. Ск. II. 16. Повечеряймо того, що попи покійні тобі понаносили. Драг. 157.