Словарь української мови (1924)/понаколювати
| ◀ понаколочувати | Словарь української мови П понаколювати |
понакопувати ▶ |
|
Понако́лювати, люю, єш, гл. Наколоть (во множествѣ). Без наперстка шила, та як пальці понаколювала. Пирятин. у.
| ◀ понаколочувати | Словарь української мови Борис Грінченко П понаколювати |
понакопувати ▶ |
|
Словарь української мови — П
понаколювати
Борис Грінченко
1924
Понако́лювати, люю, єш, гл. Наколоть (во множествѣ). Без наперстка шила, та як пальці понаколювала. Пирятин. у.