Словарь української мови (1924)/понаколочувати

by Борис Грінченко

◀ понаковувати

Словарь української мови Борис Грінченко П понаколочувати

понаколювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Понаколо́чувати, чую, єш, гл. Наболтать, намѣшать (во множествѣ). Понаколочувала такого, що й свині не їстимуть, а вона нам дає. Богодух. у.