Словарь української мови (1924)/понакидати
| ◀ понакарбовувати | Словарь української мови П понакидати |
понакипати ▶ |
|
Понакида́ти, да́ю, єш, гл. Набросать (во множествѣ). Понакидали діти в хаті. Харьк. Ік Різдву сніги понакидають. Грин. III. 373.
| ◀ понакарбовувати | Словарь української мови Борис Грінченко П понакидати |
понакипати ▶ |
|
Словарь української мови — П
понакидати
Борис Грінченко
1924
Понакида́ти, да́ю, єш, гл. Набросать (во множествѣ). Понакидали діти в хаті. Харьк. Ік Різдву сніги понакидають. Грин. III. 373.