Словарь української мови (1924)/понаварювати
◀ понавалювати | Словарь української мови П понаварювати |
понавербовувати ▶ |
|
Понава́рювати, рюю, єш, гл. Наварить (во множествѣ). Маркев. 71. Вона заходилась, — понапікала хліба, понаварювала. Грин. II. 85. Мати понапікала й понаварювала. Левиц. Пов. 154.