Словарь української мови (1924)/помінитися

by Борис Грінченко

◀ помінити

Словарь української мови Борис Грінченко П помінитися

поміняти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поміни́тися, ню́ся, нишся, гл. Дать обѣщаніе, пообѣщать, обязаться. (Гроші) до церкви помінилась на молебінь однести. О. 1861. VI. 73. Я помінилася поставити свічку за сорок копійок. Харьк. Помінивсь дочку за мене дати. Черк. у.