Словарь української мови (1924)/помінити

by Борис Грінченко

◀ помілко

Словарь української мови Борис Грінченко П помінити

помінитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поміни́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Обѣщать. Та вна мені помінила подарунок дати. ЕЗ. V. 146. 2) Загадать. Як зацвіте вишня на св. вечір — збудеться, на що помінила. О. 1861. XI. Св. 54.