Словарь української мови (1924)/помисел
◀ помиршавіти | Словарь української мови П помисел |
помислити ▶ |
|
По́мисел, слу, м. Помышленіе. Щоб з нею одружитись… то я того і в помислі не мав. МВ. (КС. 1902. X. 150). Чи нема в його помислу, щоб — нехай Бог боронить — самому собі смерть заподіять. Кв.