Словарь української мови
Борис Грінченко
П
помисел
Берлін: Українське слово, 1924

По́мисел, слу, м. Помышленіе. Щоб з нею одружитись… то я того і в помислі не мав. МВ. (КС. 1902. X. 150). Чи нема в його помислу, щоб — нехай Бог боронить — самому собі смерть заподіять. Кв.