Словарь української мови (1924)/поминати
| ◀ поминальниця | Словарь української мови П поминати |
поминатися ▶ |
|
I. Помина́ти, на́ю, єш, сов. в. пом'яну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Поминать, помянуть, упомянуть, назвать по имени. Хто мене пом'янув, щоб той не минув. Ном. 2) Поминать, помянуть (усопшаго). Чуб. V. 370. Хреста ніхто не поставить і не пом'яне. Шевч.
II. Помина́ти, на́ю, єш, сов. в. помину́ти, ну́, не́ш, гл. Проходить, проѣзжать, проѣхать и пр. мимо, миновать, минуть. Ми вже той хутір поминули. Зміев. у. Уже петрівочка поминає. Мил. 93.