Словарь української мови (1924)/померклий

by Борис Грінченко

◀ померки

Словарь української мови Борис Грінченко П померклий

померкнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поме́рклий, а, е. Померкшій, угасшій. Померклим поглядом вона обвела кругом хату. Мир. Пов. I. 170. Вірний огирь ледві дише, зна, що згинути пора, і померклими очима на вояку позира. Щог. Сл. 29.