Словарь української мови
Борис Грінченко
П
померки
Берлін: Українське слово, 1924

По́мерки, ків, м. мн. Мракъ. Сизі померки ночі. Мир. Пов. II. 93. Крізь шибки уриваються жовтуваті померки. Мир. Пов. II. 72. Нехай його важка окриє хмара, і померки исповнять його страхом. К. Іов. 7.