Словарь української мови (1924)/поліно
◀ поління | Словарь української мови П поліно |
полінуватися ▶ |
|
Полі́но, на, с. Полѣно. Хрін його батька знає: у багатого повна піч та горить, а в мене одно поліно, та й те не горить. Ном. № 2138. Ум. Полі́нце, полі́ночко.