Словарь української мови (1924)/полівка

by Борис Грінченко

◀ полівити

Словарь української мови Борис Грінченко П полівка

поліг ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Полі́вка, ки, ж. 1) Ум. отъ полова. Манить так, як горобця на полівку. Ном. № 3098. 2) Равнина, поле. То став же брат старший та середульший на полівку ізбігати, на степи високі, на великі дороги росхіднії. АД. I. 116.