Словарь української мови (1924)/полівити

by Борис Грінченко

◀ полібічок

Словарь української мови Борис Грінченко П полівити

полівка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поліви́ти, влю́, ви́ш, гл. 1) Свернуть влѣво. 2) — кому́. Облегчиться кому, сдѣлаться лучше кому. Йому поліви́ло. Ему стало лучше (о больномъ). Угор.