Словарь української мови (1924)/польовий

by Борис Грінченко

◀ польованець

Словарь української мови Борис Грінченко П польовий

польовик ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Польови́й, а́, е́ 1) Полевой. Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками. Мир. ХРВ. 6. Кукіль, то польового дідька робота. Ном. № 10140. 2) —во́го. Надсмотрщикъ за полевыми работами. Kolb. I. 68. Люде громадять панське сіно на паньщині… а польовий так б'є людей палюгою. Гн. II. 145. 3) Раст.: а) —ві́ васи́льки. Salvia pendula Vahl. ЗЮЗО. I. 173. б) —ві́ ві́ники. Artemisia inodora. ЗЮЗО. I. 173. в) —ва́ ро́жа. Lavatera thuringiaca L. ЗЮЗО. I. 173. г) —ва́ со́сонка. Equisetum arvense L. ЗЮЗО. I. 173.