Словарь української мови (1924)/полупити
| ◀ Полупетро | Словарь української мови П полупити |
полупитися ▶ |
|
Полупи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Облупить; обчистить. Воліла я, воли мої, вас всіх полупити. Рудч. Чп. 166. Дають мені бараболі полуплені їсти. Чуб. V. 1125. 2) О насѣдкахъ: высидѣть (во множествѣ). Хоч би тобі один розбовток! Усі яйця квочки полупили. Г. Барв. 194.