Словарь української мови (1924)/полонинка

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
полонинка
Берлін: Українське слово, 1924

Полони́нка, ки, ж. 1) Ум. отъ полонина. Пішли вівці в полонинку самі біленькії. Гол. I. 229. 2) Обрядовая пѣсня, которая поется во время выгона гуцулами скота въ полони́ни. Шух. I. 197. 3) Раст. Anthus spinoletta L. Вх. Зн. 52.