Словарь української мови (1924)/полк

by Борис Грінченко

◀ поліщук

Словарь української мови Борис Грінченко П полк

полковий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Полк, ку, м. 1) Полкъ. 2) Въ старой Украйнѣ XVII — XVIII в.: часть украинской земли, провинція, заключавшая въ себѣ города, мѣстечки, села, носившая названіе по главному городу, гдѣ было правленіе полка, и раздѣленная на сотні. Осягли й позаймали козаки всі землі на Вкраїні під полки, а в полках під сотні, а в сотнях під свої хуторі, двори, пастовники чи левади. К. Хм. 127.