Словарь української мови (1924)/покійний
| ◀ покій | Словарь української мови П покійний |
покійник ▶ |
|
Покі́йний, а, е. Покойный, умершій. Загубила материну хустку, що ще од її покійної матері. Кв.
| ◀ покій | Словарь української мови Борис Грінченко П покійний |
покійник ▶ |
|
Словарь української мови — П
покійний
Борис Грінченко
1924
Покі́йний, а, е. Покойный, умершій. Загубила материну хустку, що ще од її покійної матері. Кв.