Словарь української мови (1924)/покрівля

by Борис Грінченко

◀ покрівець

Словарь української мови Борис Грінченко П покрівля

покрівний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Покрі́вля, лі, ж. 1) Кровля. Левиц. I. 90. Стріха місцями повигнивала, покрівля де-где провалилася, вікна побиті. Мир. ХРВ. 24. Ключ у нас завжде лежав під стріхою у покрівлі. Екатериносл. у. (Залюб.). 2) Глиняная покрышка для ульевъ. Богодух. у.