Словарь української мови (1924)/покрикувати

by Борис Грінченко

◀ покрикнути

Словарь української мови Борис Грінченко П покрикувати

покритенько ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Покри́кувати, кую, єш, гл. Вскрикивать; покрикивать. А князь аж синій похожає та сам несмілим наливає та ще й покрикує: віват! Шевч. 326. Вона все покрикує на мене: „Та хутче ж бо, хутче!“ МВ. (О. 1862. III. 38).