Словарь української мови (1924)/покрикнути
◀ покрикати | Словарь української мови П покрикнути |
покрикувати ▶ |
|
Покри́кнути, кну, неш, гл. Вскрикнуть. Ой крикнув-покрикнув сильне багач молодий. Рудч. ЧП. 82. Так і покрикнули з жалю та з досади. МВ. I. 41. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48).