Словарь української мови (1924)/покрик
| ◀ покривулити | Словарь української мови П покрик |
покрикати ▶ |
|
По́крик, ку, м. Возгласъ, крикъ. Од сього покрику покотилась луна. Стор. МПр. 26. Ніхто не чув грізного покрику. Св. Л. 300.
| ◀ покривулити | Словарь української мови Борис Грінченко П покрик |
покрикати ▶ |
|
Словарь української мови — П
покрик
Борис Грінченко
1924
По́крик, ку, м. Возгласъ, крикъ. Од сього покрику покотилась луна. Стор. МПр. 26. Ніхто не чув грізного покрику. Св. Л. 300.