Словарь української мови (1924)/покотитися
| ◀ покотити | Словарь української мови П покотитися |
покотом ▶ |
|
Покоти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Покатиться, скатиться. Клубочок покотився. Рудч. Ск. II. 155. З гори покотились (відра) та й сами побились. Мет. 5. Як брат пива та й напився, по конику покотився. Чуб. Покотяться дрібні сльози з твого білого лиця. Чуб. V. 188. 2) О кошкахъ, овцахъ: родить. Чи всі вівці покотились, чи ягниці поплодились? Мет.