Словарь української мови (1924)/покортіти

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
покортіти
Берлін: Українське слово, 1924

Покорті́ти, ти́ть, гл. безл. Нѣкоторое время хотѣть сильно; не терпѣться. Нехай покортить. Кортить побігти подивиться.