Словарь української мови (1924)/покопити
| ◀ покопирсати | Словарь української мови П покопити |
покопотіти ▶ |
|
Покопи́ти, плю́, пи́ш, гл. Собрать, сложить въ копи. Г. Барв. 146. Покосили, погребли, а покопити — ні. Мнж. 166. Ми своєму пану ізробили славу: ой ми сіно покопили, вечеряти заробили. Нп.