Словарь української мови (1924)/покопати

by Борис Грінченко

◀ покопання

Словарь української мови Борис Грінченко П покопати

покопирсати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Покопа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Изрыть, ископать. 2) Перекопать (во множествѣ). Не можна мені з нею бувати і з нею розмовляти, бо лихії воріженьки покопали доріженьки. Чуб. V. 24. 3) Накопать, выкопать (во множествѣ). Сусідки близькії — то он вороги самі — покопали ями попід ким, під нами. Чуб. V. 72.