Словарь української мови (1924)/поконати

by Борис Грінченко

◀ покомизитися

Словарь української мови Борис Грінченко П поконати

поконвічний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Покона́ти, на́ю, єш, гл. 1) Умереть, помереть. Дай Боже і покопать по правді. Ном. № 6695. Бодай наші вороги покопали до ноги. Чуб. V. 246. 2) Побѣдить. Покопали козацьку волю. Св. Л. 64.