Словарь української мови (1924)/поковтати
| ◀ поковзтися | Словарь української мови П поковтати |
поковтач ▶ |
|
Поковта́ти, та́ю, єш, гл. Проглотить (многое). Грин. I. 43. Море поковтало бідолах. К. Бай. 48.
Поко́втати. См. Поковтувати.
| ◀ поковзтися | Словарь української мови Борис Грінченко П поковтати |
поковтач ▶ |
|
Словарь української мови — П
поковтати
Борис Грінченко
1924
Поковта́ти, та́ю, єш, гл. Проглотить (многое). Грин. I. 43. Море поковтало бідолах. К. Бай. 48.
Поко́втати. См. Поковтувати.