Словарь української мови (1924)/поклоччити

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поклоччити
Берлін: Українське слово, 1924

Покло́ччити, чу, чиш, гл. — пря́діво. Порвать коноплю при мятьѣ и обратить ее въ паклю. Богодух. у.