Словарь української мови (1924)/поклонятися

by Борис Грінченко

◀ поклоняти

Словарь української мови Борис Грінченко П поклонятися

поклопотатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Поклоня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. поклони́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Кланяться, поклониться. Батькові й ненці поклоняйся. Чуб. V. 370. Также: передать поклонъ. Поклоняється бідний невольник із землі турецької, із віри бусурманської, у города християнські до отця, до матусі… поклоняється голубоньком сивеньким. АД. I. 93. Козак до дівки ворлами та поклонився. Мет. 82. 2) Поклони́вся пані-ма́тці хлі́бом. Посваталъ дочь. Св. Л. 275.