Словарь української мови (1924)/покицяти
| ◀ покицяння | Словарь української мови П покицяти |
покій ▶ |
|
Покиця́ти, ця́ю, єш, гл. — кого́. Въ игрѣ въ жмурки: дотронуться до кого-либо изъ играющихъ, который послѣ этого начинаетъ жмурить. О. 1861. XI. Св. 37, 38.