Словарь української мови (1924)/поквилити

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поквилити
Берлін: Українське слово, 1924

Поквили́ти, лю́, лиш, гл. 1) Поплакать. 2) Покричать (о нѣкоторыхъ звѣряхъ и птицахъ).