Словарь української мови (1924)/покачати

by Борис Грінченко

◀ покацубнути

Словарь української мови Борис Грінченко П покачати

покачатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Покача́ти, ча́ю, єш, гл. 1) Покатать. Глянь, як кішка: покачає лапкою клубок та й кине, а тоді знов. 2) Покатать (бѣлье). Покачай сорочки. 3) Раскатать тѣсто. Покачай коржі. 4) Повалять. Собака не ззість, не покачавши. Посл. 5) О бѣшеной собакѣ: свалить и покусать (собаку). Як собаку покачає дурна собака, то та собака покусана біжить сама такого зілля шукати од сказу. Грин. II. 20.