Словарь української мови (1924)/поканючити

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
поканючити
Берлін: Українське слово, 1924

Поканю́чити, чу, чиш, гл. Поклянчить. Ти думаєш, що як довше поканючиш, так і дам. Богодух. у.