Словарь української мови (1924)/позціплювати

Словарь української мови
Борис Грінченко
П
позціплювати
Берлін: Українське слово, 1924

Позці́плювати, люю, єш, гл. — зу́би, ру́ки. Стиснуть, сжать (во множествѣ). Позціплювали зуби та й лежать як неживі.