Словарь української мови (1924)/позціплювати
| ◀ позустрічати | Словарь української мови П позціплювати |
позчіплювати ▶ |
|
Позці́плювати, люю, єш, гл. — зу́би, ру́ки. Стиснуть, сжать (во множествѣ). Позціплювали зуби та й лежать як неживі.
| ◀ позустрічати | Словарь української мови Борис Грінченко П позціплювати |
позчіплювати ▶ |
|
Словарь української мови — П
позціплювати
Борис Грінченко
1924
Позці́плювати, люю, єш, гл. — зу́би, ру́ки. Стиснуть, сжать (во множествѣ). Позціплювали зуби та й лежать як неживі.