Словарь української мови (1924)/позодягати
◀ позов | Словарь української мови П позодягати |
позолити ▶ |
|
Позодяга́ти, га́ю, єш, гл. Одѣть (многихъ). Він за свої гроші усіх дітей її позодягав. Васильк. у.
◀ позов | Словарь української мови Борис Грінченко П позодягати |
позолити ▶ |
|
Словарь української мови — П
позодягати
Борис Грінченко
1924
Позодяга́ти, га́ю, єш, гл. Одѣть (многихъ). Він за свої гроші усіх дітей її позодягав. Васильк. у.