Словарь української мови (1924)/позов

by Борис Грінченко

◀ познущатися

Словарь української мови Борис Грінченко П позов

позодягати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

По́зо́в, зву и позо́ву, м. Искъ, тяжба. Не знайду на свічку, а на позов — як біс дасть. Ном. № 7374. Я просив його, щоб без позову зняв комору з моєї землі, так він не слуха. Новом. у. — да́ти, заложи́ти. Возбудить процессъ. Пан возний позов дасть. Котл. Ен. IV. 48.