Словарь української мови (1924)/позжинати
| ◀ позживати | Словарь української мови П позжинати |
поззивати ▶ |
|
Позжина́ти, на́ю, єш, гл. Сжать (во многихъ мѣстахъ). Як вже гет усе позжинают, то лишіют трохи „на оборіг“, аби горобці ззіли. ЕЗ. V. 86.
| ◀ позживати | Словарь української мови Борис Грінченко П позжинати |
поззивати ▶ |
|
Словарь української мови — П
позжинати
Борис Грінченко
1924
Позжина́ти, на́ю, єш, гл. Сжать (во многихъ мѣстахъ). Як вже гет усе позжинают, то лишіют трохи „на оборіг“, аби горобці ззіли. ЕЗ. V. 86.