Словарь української мови (1924)/позволяти
◀ позволитися | Словарь української мови П позволяти |
позворушувати ▶ |
|
Позволя́ти, ля́ю, єш, сов. в. позво́лити, лю, лиш, гл. Позволять, позволить. Я люблю дівчину та й мислю її взяти; не позволяють вороженьки, ще й рідная мати. Чуб. V. 137.