Словарь української мови (1924)/позабірати

by Борис Грінченко

◀ позабігати

Словарь української мови Борис Грінченко П позабірати

позабовтувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Позабіра́ти, ра́ю, єш, гл. Забрать (многое). Усе позабірала, а синій камінець, що батько звелів купити, я й не взяла в Василя. Кв. В слободі позабірають усе. ЗОЮР. I. 110.