Словарь української мови (1924)/поженити

by Борис Грінченко

◀ пожемчужити

Словарь української мови Борис Грінченко П поженити

поженитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пожени́ти, ню́, ниш, гл. Поженить. Старий поженив усіх синів. Грин. II. 343. От царівні він так уподобався, що й поженили їх. Рудч. Ск. II. 13.